По-перше, багато в чому не права жінка. Після пологів та в період, поки вона годує грудьми, у неї відбувається гормональний дисбаланс, що призводить до різких скачків емоцій. Поступово дружина починає зриватися на чоловіка (звичайно, не на дитині?). Всі свою увагу і любов молода матуся адресує дитині, а батькові не дістається, як правило, нічого. Або ж дістаються лише закиди у всіх смертних гріхах. «Знову затримався після роботи!», «Тобі плювати на мене та на дитину!», «Я тут мучуся з ранку до ночі, а ти не розумієш!» і так далі.

Можна продовжувати до нескінченності.

Якщо на перший рік життя малюка татового терпіння зазвичай вистачає, то цього не можна сказати про другому і третьому роках. Чоловікові здається, що він потрібен для сімї лише як джерело доходу. Він відчуває себе усіма покинутим, покинутим і страшенно самотнім. Звичайно, адже у дружини ніколи немає часу і сил на розмови з ним, що не дивно, адже у неї абсолютно відсутні враження, крім дитини та побуту. Крім того, їй дуже прикро, що чоловік практично не допомагає.
Дружина теж відчуває себе недолюбленной, неоціненої по достоїнству. Від цього вона ще сильніше тягнеться до свого дитині, щоб знайти розраду в турботах про нього («від нього хоча б є віддача!», - думає вона).

Коли в сімї складається така ситуація емоційної незатребуваності обох подружжя вона стає прекрасним ґрунтом для виникнення конфліктів, сварок, охолодження один до одного, зрад, розлучень
Жінка намагається віддати всю себе дитині, намагаючись інтуїтивно вгадати всі його бажання і кинути всі свої сили на його виховання. При цьому бажання матері одне: щоб її дитина росла щасливою. Але дитина може бути щасливою лише в тій родині, де відчувається любов батька і матері один до одного. Якщо ж подружжя стають один для одного лише «мамою» і «татом», гармонія в сімї порушується.



Природно, що матері, особливо якщо вона годує дитину грудьми, дуже важко переключатися з малюка на чоловіка. З дитиною вона вже звикла звертатися, і які не були б з ним труднощі, все одно з ним їй просто. А стосунки з чоловіком це вже набагато складніше. Так і постійний недосип матері теж грає велику роль: у жінки просто не залишається сил і бажання що-небудь, їй хочеться всього лише виспатися
І ось так, з кожним днем, дистанція між чоловіком і жінкою, такими дорогими перш один одному людьми, збільшується. До того ж жінка, в силу гормональних змін в організмі, може сприймати багато ситуацій неадекватно, приймаючи всі образи на свій рахунок.

Якщо ви бачите, що вашій родині підходить формулювання «вона пішла в дитини, а він пішов на роботу», то вам терміново потрібно щось робити. Задумайтеся: адже був же якийсь заділ у ваших відносинах до народження малюка? Адже У вас були спільні друзі, інтереси, враження? Так у чому ж справа? Адже ви залишилися тими ж цікавими один одному людьми, в сімї вас тепер стало на одну людину більше. Для нормального існування сімї скарбничка спільних цікавих тем і вражень повинна весь час поповнюється.

Ви не зможете постійно жити минулими спогадами, рано чи пізно вам це набридне, та й не вистачить цього. До речі, і дитина не має з такого маленького віку звикати до того, що все крутиться навколо нього одного так він виросте егоїстом. Адже ви цього не хочете, правда?

Якщо все вищеописане підходить під ситуацію у вашій родині не сидіть склавши руки, а дійте. Нехай чоловік допомагає з дитиною і по дому, і тоді у вас буде час на чоловіка. Відволікайтеся від дитини, частіше залишайте дитину на бабусь, а самі йдіть куди-небудь удвох. Головне дбайливий підхід і відсутність поспіху з боку і жінки, і чоловіка. Ось побачите, якщо ви зробите кроки назустріч один одному, лід між вами почне танути!
Бажаю, щоб у вас все було добре!

Свежие записи: