Я висувала дитяче ліжечко на середину кімнати, відкривала всі двері і займалась домашніми справами, час від часу викрикуючи із ванною, то з кухні пояснення, що я зараз роблю і як скоро прийду. Навряд чи син розумів сенс слів, але він спостерігав за моїми пересуваннями по квартирі, чув мій спокійний голос і погоджувався ще трохи почекати.

Поки малюк не пересувається самостійно, можна намагатися зайняти його яскравою іграшкою. Але все-таки стоїть за першою вимогою дитини повертатися в дитячу, тоді ваша відсутність не буде надалі супроводжуватися ревом – малюк буде знати: мама прийде, як тільки він покличе.

Коли наша донька самостійно села, син був просто щасливий, адже до того часу сестричка небезуспішно намагалася складати пірамідку, стукала баночками, а це які-ніякі, а все-таки гри. Але дворічному і шестимісячному малюкам домовитися було, звичайно ж, складно, знову потрібна була допомога мами. Рішення було знайдено: я посадила їх на кухні біля шафи, з якого попередньо вийняла колючо-ріжучі предмети і важку мясорубку. Всі були раді: каструльок для галасливих ігор вистачало з надлишком, а я могла зрідка контролювати ситуацію.

Коли дитина починає повзати, для мами настає пора більшої свободи пересування. У вітальні мама може дозволити дитині скинути з дивана подушки, дістатися до глянцевих журналів, на кухні – пограти, наприклад, з деревяним кухонним начинням. Такі заняття дуже добре розвивають дрібну моторику, і скрізь мама догляне за своїм малюком, не перериваючи готування вечері або миття підлоги.

НАШІ ПОМІЧНИКИ

Близько роки діти починають з великою радістю виконувати найпростіші мамині доручення – відносять ганчірочку в кімнату, приносять ложку зі стола і т. п. Хочеться нагадати на перший погляд банальну, а насправді важливу істину: праця зробила з мавпи людину. Так що – привчайте дітей до праці! Це у нас з вами, дорослих і часом сильно стомлених людей, домашня робота не викликає особливої радості, а для дитини все в новинку, тому не втрачайте можливості порадувати його новою справою і заодно принести користь господарству.

По-перше, діти в змозі самі вмитися, почистити зуби і витерти личко своїм рушником, по-друге, вони можуть сервірувати стіл: приносити або прибирати чашки, тарілки, ложки, по-третє – допомагати мамі готувати їжу: ліпити з тіста печиво, подавати масло, баночки з сіллю, цукром, крупами, по-четверте – застеляти своє ліжечко (після кількох тренувань все вийде!) і збирати подушки, поки мама заштовхує в білизняний відділення дивана ковдру. А ще діти з задоволенням розважають гостей-дітей у той час, коли мама пє чай на кухні з гостями-батьками. Звичайно, цей список кожна з нас може скорегувати за своїм розсудом. Природно, легше самій нагодувати дитину або посадити його на горщик, ніж дати коханому дитині трохи більше самостійності, а потім відмивати його у ванні від розмазаний по всьому тілу їжі або ще чого гірше. Але повірте, малюк швидко придбає ці найпростіші навички, як придбала їх багато поколінь його предків.

ВЧИМОСЬ ТА ГРАЄМО

Двигун дитячої самостійності – це, звичайно ж, навчання дитини різними новим навичкам і способам взаємодії з навколишніми предметами. Засвоївши ці навички і способи, дитина зможе сам застосовувати їх у тих же або в дещо змінених умовах – так кажуть дитячі психологи і педагоги. І ми вчимо малюка повзати, ходити і бігати, але їх доводиться вчити і простому самообслуговування – користуватися горщиком, підмітати підлогу віником, якщо насмітив, знаходити носовичок і витирати собі ніс і т. п. Всі ці уроки малюк засвоїть краще і швидше, якщо підносити їх в ігровій формі. Наприклад, ви вчіть дитину самостійно їсти – потрапляти ложкою в рот. Посадіть поруч ляльку, яку легко відмити, і нехай малюк спробує і її «нагодувати». Скоро ви виявите, що тепер улюблене чадо намагається самостійно годувати з ложечки всіх навколо себе: тата, родичів, друзів і плюшевих ведмедів. Такі «годування» не тільки закріплюють отриманий дитиною навик, але і роблять більш різноманітною його ігрову діяльність.

Щоб малюк не перевтомився і йому не стало нудно, мамі потрібно встигнути вчасно змінити для нього заняття. І тут допоможе творчість – одна з найважливіших складових діяльності дитини. Можна малювати пальчиком по розсипаної на столі борошні, а можна – фарбами по аркушу паперу. Можна наточити кольорові та прості олівці, навчити користуватися гумкою.

Можна дістати коробку пластиліну і підготувати юному скульптору робоче місце для ліплення. Я свідомо не згадую тут ножиці і клей, адже ми говоримо про заняттях та іграх без участі мами.

Захоплюючих занять маса, вони, звичайно, вдвічі цікавіше разом з мамою, але якщо вона на хвилинку відійшла, ця хвилинка теж не пройде даром.

У нашій родині улюблене заняття – малювання на великому аркуші ватману. Я точу олівці, розкладаю ватман на підлозі, потім ми вибираємо тему для малювання, наприклад, Африка, і я малюю в загальних рисах карту Африки. Діти з великим захопленням прорисовують подробиці (піраміди, річки, пустелі). Грати в африканських тварин або доктора Айболита на саморобній карті хлопцям набагато цікавіше, ніж на покупний, тим більше, що завжди можна домалювати відсутні обєкти. Пропонуючи дитині те чи інше заняття, не забувайте враховувати рівень його розвитку і, зокрема, готовність до самостійної діяльності: якщо малюк тільки-тільки почав ходити, майже весь його час зайнято цим новим умінням, інші ігри та заняття можуть піти на другий план. Дитині старшого віку потрібно нагадувати, яка робота і заняття чекають його протягом дня, щоб він вчився планувати свій вільний час – тим цінніше і довгоочікуваніші для нього буде час самостійних ігор. А найголовніше – дитина має зрозуміти, що коли він щось робить сам, він вже допомагає батькам і це дуже важливо для них. Ну а якщо він цілий день не просто займався тихенько своїми справами і не заважав мамі, а підмів підлогу, вимив посуд, придумав нову гру для молодшої сестрички, то він – просто молодець!

Свежие записи: