Деякі сімї використовують дуже видозмінений спосіб сватання, а саме, батьки нареченого приходять в гості до батьків майбутньої невістки і просто знайомляться. Куди ж поділися всі навички ведення процедури сватання? Невже старі традиції зникнуть назавжди?

Ще свіжі в памяті історії наших бабусь, які виходили заміж. Ось на Україні процедура сватання проходила завжди з піснями і танцями.

Свати були ошатно вбрані і веселі, співали частівки і закликали народ. Співали хвалебні пісні про майбутнього нареченого, про його силу, вміння і красу, адже тільки від рішення батьків нареченої залежала подальша доля закоханої пари. Якщо молодий батькам нареченої не подобався, то вони виставляли перед своїм порогом гарбуз.

Коли молодий чоловік виявляв бажання одружується, то в його хаті збиралося нарада, при якому обовязково присутні батько з матірю і хресні батьки. Син розповідав про свою бажаною судженої і просив згоди. Якщо батькам дівчина подобалася, то хрещені батьки йшли сватати наречену. Обряди за і сватанню нареченої були дуже цікавими і веселими. Свати починали розмову здалеку, що б ні з полякати «золоту пташку», мяко натякали про почуття нареченого і що він може запропонувати матеріального нареченій. Якщо за розмови було видно, що батьки нареченої налаштовані позитивно, тоді відбувалося саме пропозицію руки і серця. Напевно всім Вам добре відома фраза зі сватання : « У Вас товар, у нас купець». Ну, а якщо наречений сподобався батькам нареченої, то свати призначали дату весілля і оглядини нареченої.

Розглянуті нареченої завжди були хвилюючими як для дівчини на виданні, так і для їх батьків. На оглядинах батькам нареченого показувалася наречена, оспівувалися її гідності і ретельно приховувалися недоліки. Так само нареченому і батькам показувалося придане нареченої, плоди роботи молодої дівиці. Якщо батьки нареченого оглядинами залишалися задоволені, то розглядалися питання про майбутнє весілля. Як правило, до весілля батьки обох сторін повинні були подружитися, оскільки в недалекому майбутньому вони стануть родичами.

А в Росії здавна сватами були свахи, які не були родичами нареченого. Процедура відбувалася завжди в дружній обстановці, свати надовго не засиджувалися, адже їм потрібно ще було рішення повідомити батькам нареченого.

Бували такі випадки, що наречений з нареченою жили в різних містах і селах. Добиратися було важко і виснажливо. І тоді на сватання до нареченої приїжджали безпосередньо батьки нареченого, аби познайомитись та вирішити всі питання не через треті руки.

Як шкода, що на сьогоднішній час процедура сватання не має такого важливого значення. Багато чоловіків дуже довго вирішуються вступити в шлюб з коханою жінкою.

Повсюдно прийнято жити в цивільному шлюбі, ці співжиття молоді люди мотивують необхідністю дізнатися, яка його половинка в побуті. Проте побут дуже часто розбиває пари, адже проведення часу з коханою протягом 24 годин на добу сприяє виявленню не тільки позитивних якостей, типу працьовитості, кулінарних здібностей, а й негативних, наприклад шкідливі звички, неохайність і т. д. Але якщо сучасний чоловік все одно вирішує повязати себе узами шлюбу з жінкою, він не вважає за потрібне запитати дозволу у батьків тієї чи іншої сторони. Пропозицію руки і серця звучить тільки нареченій, а кільце, як правило, дарується в цей же момент. Коли батьки дізнаються про майбутнє весілля їм залишається тільки порадіти за своїх дітей і чекати довгоочікуваних онуків.

Свежие записи: