Будь готовий!

Як відомо, в нашій країні в перший клас приймають дітей, починаючи з шести років.

Але перш, ніж відправляти в школу шестилетку, гарненько подумайте: чи готовий ваш малюк змінити безтурботні будні на сувору шкільну дисципліну? І дієте в інтересах дитини або просто хочете потішити свої батьківські амбіції? Навіть уміння читати, писати і рахувати тут рівним рахунком нічого не означає. Фахівці наполягають, що головна ознака готовності - це пекуче бажання самої дитини скоріше начепити новий ранець, щоб гордо крокувати з ним за знаннями: ось, дивіться, я вже зовсім доросла! Тому основне завдання батьків - не упустити момент, а в подальшому зробити все можливе, щоб це бажання нікуди не пропало. «Важливо, щоб дитині було цікаво дізнаватися щось нове. Наприклад, у нашій школі величезну увагу приділяють розкриттю у дітей заставленого від природи потенціалу, вчать розуміти світ цілісно і бути самостійною особистістю. Урок будується як відповідь на загадку, запропоновану вчителем, який разом з учнями шукає відповідь на питання. Так діти вчаться досліджувати, сперечатися, відкривати та пізнавати світ».

Середовище існування

Крім усвідомленого бажання піти в школу, другою важливою складовою успішного навчання є наявність правильного відносини з викладачем. Адже саме від першої вчительки залежить, наскільки успішною буде психологічна адаптація новоспеченого першокласника до незвичній обстановці. Навесні більшість шкіл влаштовують дні відкритих дверей, де можна не тільки дізнатися про особливості навчальної програми, яку застосовують в даному закладі, а й поспілкуватися з вчителями початкової школи. Кажуть, ідеальна ситуація, коли педагог застосовує до першокласнику той же підхід, що і батьки: якщо дитина звикла до строгості, йому буде комфортно з вимогливим учителем, але якщо в домі панує мяка атмосфера, варто пошукати наставницю, близьку йому за духом. Дитині буде набагато простіше, якщо дати йому можливість ще до початку навчального року дізнатися як можна більше про правила шкільного життя і познайомитися з майбутніми однокласниками. В знайомої середовищі адаптація, як правило, проходить мяко і безболісно. Заняття, на яких діти можуть освоїтися в новій для себе середовищі, проводять психологи. Тут вважають, що для успішного навчання важливо спочатку виявити можливості дитини. «Перед нами стоїть завдання розвивати здібності дитини, але для цього необхідно визначити, на якому рівні він знаходиться. Це вдається зробити за допомогою тестів і психологічної діагностики». Допомогти дитині можуть і батьки, обговорюючи з ним його майбутню шкільне життя і правильно організовуючи новий розпорядок дня, в якому є місце відпочинку і активних ігор на свіжому повітрі. Крім самого головного - внутрішньої мотивації - до початку першого навчального року дитина повинна володіти ще багатьма навичками: здатність концентрувати увагу, умінням виконувати не дуже привабливу роботу і підпорядковувати свою поведінку встановленим у школі законами.

Гри за новими правилами

У віці 6-7 років освоїтися в новій обстановці не так просто, як може здатися на перший погляд. Адже з початком навчального року змінюється весь ритм звичного життя. Якщо в дитячому саду короткі заняття чергувалися з іграми, в школі треба навчитися нерухомо сидіти цілих 35 хвилин, поки не задзвенить довгоочікуваний дзвінок.

При цьому не витріщатися у вікно, а уважно слухати, що розповідає вчитель. Досі таких складних завдань дитині вирішувати не доводилося, тому відповідність шкільним правилам зажадає від нього максимального напруження всіх внутрішніх ресурсів. Батькам варто памятати про те, що дитина здатна концентрувати увагу всього 10 15 хвилин, тому під час виконання перших домашніх завдань через цей відрізок часу необхідно давати дитині порухатися. Ще одна проблема, яка може виникнути у новоспечених першокласників, складність у засвоєнні матеріалу. У державних школах середня кількість дітей у класах 25 осіб, а пояснювати кожному незрозумілий приклад часу немає. «Якщо дитина чогось не розуміє, він втрачає інтерес до предмета і гірше розвивається.

Чому діти дуже часто бувають неуспішними у загальноосвітніх школах, з них лише близько 7% навчаються на четвірки і пятірки? Та тому що незрозуміла тема гальмує розвиток дитини він лінується і не хоче ходити в школу». Переконатися в тому, що дитина зрозуміла все, про що розповідали на уроці, можна, використовуючи практику, яку застосовують в школі Монтессорі. «Кожна дитина після уроку заповнює щоденник, де докладно описує, що за цей час дізнався, зрозумів, побачив і зробив. За свою роботу він сам ставить собі бали, якщо вчитель згоден з оцінкою, ставить підпис. По закінченню чверті бали підсумовуються, а потім діти вибирають собі призи в магазині на дану кількість балів».

Про вплив оцінки на самооцінку

В більшості шкіл в початкових класах оцінки скасували, щоб не травмувати і без того зляканого дитини. Справа в тому, що перший клас, на думку психологів, - важливий період для становлення самооцінки, і будь-яке необережне слово може назавжди поселити в душі маленького чоловічка невпевненість у власних силах. Тому батькам варто відкласти свої претензії з приводу успіхів юного школяра до кращих часів - закиди матимуть тільки негативні наслідки. Не потрібно порівнювати і невдачі дитини з успіхами його однокласників це неминуче призведе до формування невпевненості у власних силах. Куди корисніше, зустрічаючи дитину після уроків, просто порадіти разом з ним будь-який, нехай навіть непримітним на перший погляд особистої перемоги. Не скупіться на похвалу - для першокласника немає нічого важливіше слів підтримки. Атмосфера любові і розуміння, довіри і дружби - головний ключ до успіху.

Якщо у дитини є можливість розкритися і отримувати задоволення від занять у школі, йому все дається легко». Так що чим більше позитивних думок з приводу школи будуть висловлювати батьки першокласників, тим простіше буде проходити адаптація дитини. І тоді замість звичного «Не хочу вчитися!» можна буде почути

Свежие записи: