Здається, що в використанні авторських методик раннього розвитку дітей немає нічого страшного суцільна користь для підростаючого що розвивається організму. Проте дитячі психотерапевти кілька останніх років стали дотримуватися іншого, кардинально протилежної думки. Ще б адже до них на прийом все частіше стали приходити крихітні дітки, у яких виявляються зовсім не дитячі порушення психіки. І лікарі в один голос звинувачують у тому, що сталося саме ці методики, розроблені для раннього розвитку малюків. Адже мозок дітей не завжди встигає встигнути за такою кількістю інформації, яка матусі самовіддано намагаються всунути в голову підростаючого чада. Молоді батьки сплять і бачать, як їхній малюк ще лежачи в колисці буде вражати всіх своїм умінням рахувати до десяти і читати по складах однак чи варті ці навички, які можна розвивати і трохи пізніше, проблем з психікою?

Зазвичай хворобою «раннього розвитку» хворіють жінки, що живуть в мегаполісах адже там і доступ до інформації ширше, і можливостей більше. Як же часто мама, гуляючи з малюком в парку, змушена вислуховувати гордих батьків, розповідають про те, що їх діти в три роки вже вміють досить добре і виразно читати і навіть знають простий рахунок.

Тоді ми починаємо відчувати себе нікчемністю адже ми не змогли навчити дитину читати і писати, не скористалися можливостями, які пропонують нам книги та інші ресурси. Прийшовши додому, ми судорожно викачуємо з Інтернету всілякі методики раннього розвитку, читаємо відгуки щасливих мам і починаємо впроваджувати основи програм у життя своїх малюків. Звичайно, адже ми не хочемо, щоб Вітенька з сусіднього підїзду був у школі відмінником, а наше чадушко хорошистом.

Однак горде слово «розвиток» в даному випадку не зовсім доречно. Ви просто намагаєтеся з раннього віку почати впливати на формування особистості дитини: фізичне, психічне і, звичайно ж, інтелектуальне. І всі так звані «школи», де практикують ранній розвиток, нічого спільного з останнім не мають, зазвичай, вони лише намагаються в ході занять напхати малюків тими знаннями, які їм належить вивчати в перших класах школи. Але ж це не має ніякого відношення до розвитку, так як, навпаки, саме розвиток хлопців і гальмується в процесі набивання їх голів новими знаннями. Але батьки цього не розуміють вони лише розуміють, що при здачі тестів на вступ до елітного навчального закладу саме їх діти отримають заповітний шанс пройти завдання і успішно вступити в ряди учнів.


Бум успіху шкіл, скандують про авторські методики раннього розвитку дітей, припадає на середину двадцятого століття, коли горе-викладачі дитячих дошкільних установ в один голос заявили, що після трьох років починати розвивати дитину вже пізно. Матусі хапалися за голови і кидалися надолужувати згаяне і поголовно зверталися до авторів і розробників методик за допомогою. Не дивно: адже їм обіцяли, що малюк обовязково стане генієм, вундеркіндом. Ось і «велися» молоді батьки гучні й багатообіцяючі гасла. Зазвичай у «школах» використовували декілька методик відразу, вибираючи з кожної щось головне, основне.

Серед улюблених авторських методик були програми Нікітіна і Монтессорі, Тюленєва і Зайцева. Але чи правильний це підхід?

У нашій статті ми спробуємо дати вам поняття про те, що ж собою представляють найвідоміші авторські методики раннього розвитку, які у них плюси і мінуси і в чому вони різні.

Марія Монтессорі: італійський досвід розвитку

Пані Монтессорі, уродженка Франції, все своє життя присвятила реабілітації та навчання дітей з розумовими відхиленнями. Вона стала автором методики, інвентарем для вправи яких були спеціально спроектовані рамки з картону, кубики і картки, які розвивали дрібну моторику дитячих ручок. Це завжди було дуже важливо, адже нервові закінчення, що знаходяться на самому кінчику пальчика, здатні стимулювати мовний центр головного мозку. Внаслідок занять за методикою Марії Монтессорі діти з відхиленнями швидко вчилися і говорити, і навіть читати і писати при чому все це відбувалося у них набагато швидше, ніж у здорових однолітків. Після того, як ця методика показала настільки чудові результати, Монтессорі вирішила впровадити її в процес розвитку звичайних, здорових малюків.

На сьогоднішній день існують цілі школи, що працюють за методикою Монтессорі і в них навчається багато дітей різного віку і різних рівнів знань. При цьому старші, досвідчені малюки з усіх сил намагаються допомогти своїм молодшим друзям в тому, що вони самі вже давно освоїли. Найпростіші задачки з вирахуванням і складанням діти осягають завдяки кольоровим бусинкам, які нанизані на тонку мотузочку в хаотичному порядку. А от читати за методикою Монтессорі можна навчитися, скориставшись спеціально розробленими картками.

Однак у цієї методики є свої противники. Наприклад, у завідуючої лабораторією психології малюків-дошкільнят по імені Смирнова Олена, думка про методикою Монтессорі склалося негативне. Вона стверджує, що при таких заняттях учителі геть забувають про важливість мовного взаємодії і розвитку фантазії малюків. Адже на подібних уроках дитина просто не може проявити свої емоції і почуття, уява у нього просто немає часу за всіма розрахунками і підрахунками. А адже якщо позбавляти дитини емоційної сторони спілкування-це може спричинити за собою серйозні негативні наслідки, такі як психічні розлади.

Методика раннього розвитку сімї Нікітіних

Ця методика в широких колах має свою назву ідея незворотного згасання можливостей ефективного розвитку здібностей або скорочено «НУВЭРС». Суть ідеї полягає в тому, що малюки можуть активно розвиватися лише до трьох років і якщо до цього віку батьки вклали у малюка занадто мало знань і зусиль значить, в майбутньому їх більше не стане. На розвиток особистості малюка можна буде поставити жирний хрест. Така суть теорії Нікітіних.

Почали роботу Нікітіни зі своїх власних діток.

Для проведення занять вони вибрали всілякі кубики і таблички, завдання на розвиток логіки у малюків. Однак цим все не закінчилося, адже ключове значення в методиці раннього розвитку Нікітіних приділяється розвитку фізичного. Тіло дитини не повинно бути обтяжене одягом (нічого зайвого!), у раціоні харчування малюка повинні переважати низькокалорійні продукти і тоді йому легше буде вирішувати всі поставлені перед ним завдання.

Але й у цієї системи, на перший погляд цілком гармонійною, є свій істотний мінус Нікітіни піклуються про фізичний розвиток малюка і підняття його інтелектуальних показників, проте емоційна сторона його життя, як і в попередній методиці, залишається досить бідною, що може призвести до непоправних наслідків.


Але найцікавіше в іншому. Вже не раз різні інститути раннього розвитку намагалися визначити: в чому ж суть, у чому особливість цієї методики, яку так завзято вирощують Нікітіни? Проте усі прохання про поясненні подружньою парою були відкинуті з незрозумілих причин. Крім того, навіть діти Нікітіних не хочуть вдаватися в подробиці про метод розвитку, який пропонують їх батьки. Навіть більше на своїх малюків ні один нащадок Нікітіних цей метод не випробував. Напевно, це відбувається від того, що внаслідок проходження методики діти не стають у підсумку тими геніями, про яких кажуть викладачі. Люди-то вони утворені, але зірок з неба не хапають так чи варто піддавати дитину таким інтенсивним і напруженим занять заради такої невиразною цілі*

Микола Зайцев і горезвісні кубики

Всі мами напевно чули про так звані «кубики Зайцева» і їх чарівні властивості. Педагог з Пітера розробив свою власну методику для навчання дітей читанню з молодих нігтів. Новаторство полягає в тому, що Зайців розглянув головну одиницю языкостроения не в складі, як було прийнято вважати завжди, а в складі. Що таке «склад»? Це або поєднання стоять поруч голосної та приголосної, або згідної з мяким або твердим знаком, або ж просто одна буква.

Ці склади Зайцев помістив на гранях кубиків, за допомогою яких дитина і починає вивчати свої перші слова і читати. Всі кубики абсолютно різні, як в кольорі, так і в наповненні. Так, якщо кубик «описує» глухий звук, то він заповнений маленькими паличками з деревини. А ось «дзвінкі» кубики заповнюються металевими кришками невеликого розміру, щоб дзвеніли голосніше. Якщо ж в середині кубика розташовані бубонці або дзвіночки значить, його межі «помічені» голосними звуками. Такий поділ обовязково допоможе дитині навчитися максимально швидко відрізняти голосну від приголосної, а дзвінкий звук від глухого.

Якщо вашому чаду три-чотири роки, то ви можете ознайомити його з кубиками Зайцева вони допоможуть дитині навчитися читати буквально за перші кілька занять. Раніше починати сенсу немає адже не дивлячись на те, що малюк вже легко запамятовує звучання звуків і вміє розрізняти їх, все ж йому залишається незрозумілим, що ці звуки можуть зливатися в слова, тому читати він не зможе. Кубики Зайцева можуть допомогти дитині вивчити всі пропоновані склади, проте потрібно це робити? Адже, прийшовши в школу, йому буде дуже туго. Він буде перевчатись мистецтва читання заново адже це не так вже й просто.

Ст. Тюленєв і його методика

І вже зовсім вражає своєю скоротечностью і результатами метод, який пропонує до впровадження в дитяче створення педагога Віктора Тюленєва. Свої педагогічні експерименти він проводив на власних дітях, що має вселяти повагу мам адже своїм дітям поганого не зробиш. А значить, методика дійсно стоїть.

Спосіб Тюленєва полягає в тому, що з самого раннього дитинства батьки повинні подбати про те, щоб дитину оточували всілякі картки, таблиці, портрети геніїв людства мовляв, таким чином діти ніби взрастают в атмосфері інтелектуальної науковості.

Методика раннього розвитку для дітей від Віктора Тюленєва дійсно приносить результати. Діти вже рік вчаться читати, а память їх розвивається настільки, що до другого року життя вони можуть цитувати напамять складну поезію.

У результаті батьки починають приховувати своїх вундеркіндів від цікавих очей сусідів і замислюватися над тим, де ж він і візьмуть кошти на престижний ліцей, адже їх маленькому генію не пристало вчитися в простій школі.

Однак незабаром батьки помітять «мітку», яку залишив на їх чаді цей метод. Адже такі навантаження просто не можуть пройти даром. Малюк починає плакати без приводу, замикатися в собі, вередувати і вередувати, а мамі стане дуже важко знайти справжню причину цієї нервозності.

Далі гірше. Дитина йде в перший клас. Він дійсно вражає знаннями і вміннями, якими поки що не можуть похвалитися інші дітки. Але чим далі в ліс», тим стає зрозуміліше, що саме такого вундеркінд найважче дається навчання, сам її процес. Він не знає, що таке «зубріння», не може посидіти над підручником, вчитуючись в параграфи адже він не памятає, як його вчили чого-небудь в ніжному віці роки від роду.

Психологи стверджують, що в якійсь мірі бажання батьків скоріше навчити дитину «дорослих» вмінь диктується тим, що дорослі просто не хочуть грати в дитинство, розкладаючи маленьку посуд або влаштовуючи своєму малюку ляльковий театр. Їм просто зручніше, щоб дитина на дозвіллі читав книгу. В результаті їх діти самі страждають від цього «раннього розвитку».

Крім того, фахівці говорять, що немає нічого поганого в тому, щоб почати навчання читанню не три роки, а в пять це не настільки руйнівно позначиться на слабкою дитячій психіці. Та й не зовсім зрозуміло, чим не вгодили сучасним батькам вже перевірені «Ладушки», «Сороки-ворони», казки про рукавичку і Колобка? Невже бажання бути в ногу з часом варто цього знущання над малюками?


Свежие записи: