Родичі хором запитують: «Ви вже підготували дитину до дитячого садка? Пора вже! Йому потрібно спілкуватися і розвиватися!». Матусі малюків-одноліток навперебій діляться результатами «кастингів» навколишніх дитячих садків.

Старші товариші, яким «не вперше», детально описують, як загартувати дитину («Хоча, ти ж розумієш, перші пару місяців з соплів ми все одно не вилазили»), як привчити його спати з дитсадкового розкладом («Ну ви мою красотулю знаєте — спати не хоче, так хоч полежить днем»). А головне — як пережити сам факт «віддавання» дитини в дитячу установу («Він ридає захлинаючись, я, звичайно, теж реву білугою, а що робити?..»). А ви самі, морально і матеріально готуючись до епохальному події, то і справа ловите себе на думці: «А може, не підемо?..». Так вже незамінні переваги дитячого колективу?

Камера зберігання

Немає сумніву в тому, що дитячий сад — чудовий винахід людства, подарунок для сучасних батьків тощо. Але якщо звернутися до початкової ідеї, що лежить в основі таких закладів, стане зрозуміло: дитячий садок — це своєрідна «камера схову», куди можна «здати» дитину, якщо вдома нема кому за ним доглянути. Недарма сади і ясла стали повсюдно зявлятися лише після Жовтневої революції, коли мам і бабусь активно залучали до будівництва «світлого майбутнього». Вони були просто змушені віддавати дитину в дитячий сад.

Звичайно, перебування малюка в дитячому садку складно порівняти з положенням «картини, корзини і коробки» у багажі — тут набагато комфортніше, є друзі, заняття і прогулянки... Але іноді на іншій чаші ваг — часті хвороби і стреси звикання, конфлікти дитини з «колегами» або вихователем, сімейні складності і інші причини, за яких конкретний малюк може не відвідувати дитячий садок. Нашкодить це його розвитку?

Боротьба за соціалізацію

«А як же спілкування з однолітками?!» — разволнуются люблячі батьки.

Нам змалку втовкмачують, що тільки в саду дитина може отримати «повноцінний» досвід спілкування. Розберемося, чи так це насправді? По-перше, в дитячому саду малюк не вибирає, з ким спілкуватися, а з ким — ні, адже він проводить весь час у замкнутому колективі. По-друге, групи формуються за ознакою віку. А хіба ми спілкуємося тільки з ровесниками? По-третє, спілкування дитині необхідно — але в таких кількостях, як в дитячому садку? На жаль, для нервової системи багатьох діток це серйозне випробування. Адже і у дорослих робочий день навіть у дружному колективі викликає втому. Шум, неможливість усамітнитися і відпочити від спілкування, поміняти заняття — все це може підірвати здоровя малюка з уразливою нервовою системою.

Прихильники дитячих садків вважають, що тут дитина змушений знаходити спільну мову з однолітками, стверджувати себе в колективі. І ключове слово — «мушу». Діватися-то нікуди! Але чи потрібно це конкретно вашій крихітці зараз? Адже діти зовсім різні! Один вже у 4 роки готовий повести товаришів хоч в арктичний похід. А інший лише до 6-7-ми років виявить бажання спілкуватися з дітьми, і насильно впливати такого маляти — тільки нашкодити йому.

Дисципліна: за і проти

«Чого має навчити дитячий сад, так це дисципліні!» — скажуть «традиційні» батьки.

І звичайно, будуть праві. У середньостатистичному дитячому саду від дитини вимагають суворого дотримання розпорядку дня, підпорядкування вказівкам дорослих. Але... потрібно віддавати дитину в садок заради цього? Як правило, під дисципліною ми розуміємо «подолання» дитиною себе, своїх бажань, а часто — і фізіологічних потреб.

Не хочеш кашу? Давай «через не можу»! Не хочеш читати, хочеш побігати? Ось всі підуть гуляти, і ти побігаєш. Не хочеш спати? Лежи, терпи. Увага, питання: чи корисний для здоровя дитини такий процес «перебарывания себе» (їсти, коли організм не готовий прийняти їжу

Свежие записи: