Різні філософські школи по-різному ставляться до питань жорстокості й помсти.

Одна школа вважала, що такого поняття як жорстокість просто не існує. Є відповідь на подразник.

Те, що можливо в цьому світі допустимо. Інакше б не було. Отже, не можна когось називати «жорстоким». Крім того, «жорстокість» відноситься до тієї категорії понять, які є абсолютними. А це означає, що вона або є, або її немає. І тому не можна оцінювати дію з точки зору будь-якого іншого поняття щодо поняття абсолютного.

Інша школа, навпаки, вважала, що жорстокість це міра розвитку особистості. Виражена її здатністю існувати в суспільстві і вчиняти дії щодо іншої живої істоти з метою заподіяння йому болю фізичної або психічної для задоволення своїх потреб при затвердженні самого себе у своїх власних очах. Вважалося, що чим більше розвинена особистість, тим менше ймовірність вчинення нею певних дій, які не відповідають прийнятим у суспільстві нормам самовираження.

Але при цьому передбачалося, що у такому трактуванні будь-якого поняття, що виражає дію по відношенню до іншого, присутня велика частка субєктивності і впливу навколишнього світу на норми поведінки.

Так, при одній династії не вважалося жорстоким розрубати супротивника на шматки, причому починаючи з нижніх кінцівок.

А при іншій династії повільне вбивство вважалося жорстокістю. Противник, якщо він гідний тебе (раз ти з ним борешся) має право померти не страждаючи.

Була ще одна школа. Її філософія була відмінна від усіх існуючих на землі. З питання жорстокості засновник школи він вважав, що тільки сама людина може визначити, як він надходить. Ніхто і ніколи не може дати оцінку діяльності іншого.



Усі існуючі правила це ставлення до речей якогось конкретного людини або групи людей. Субєктивне ставлення. І недозволене для навязування її іншим. Товариство може прийняти або не приймати дії одного з своїх побратимів, але не має морального права на схвалення або засудження його.

Свежие записи: