Близько 60 відсотків пахучих виробів, що реалізуються в Росії, не мають нічого спільного з товарним знаком, зображеними на упаковці. У Білорусі положення таке ж, всілякі «торгові точки», ринки, кіоски та намети пропонують знамениті «бренди» за ціною 10-15 доларів.

Основна маса фальсифікату – це підробки з повним копіюванням торгової марки або з свідомими помилками, непомітними на перший, недосвідчений погляд.

Наприклад, перестановка або заміна букв і, завітайте, Chenal замість Chanel. І покупець «задоволений», і від претензій правовласника є шанс відбитися.

Зазвичай такі аромати схожі на оригінали, але ніколи не зможуть повторити багатошаровість і стійкість, властиві цим дорогим духам.

Якісна композиція відкриває свої секрети поступово, змінюючи з часом відтінки запаху. Це як музична мелодія. Спочатку верхня нота, потім основна, або серце аромату. А через деякий час виявляється кінцева.

Мине кілька годин, перш ніж аромат остаточно розкриється і випарується. А іноді запах залишається на одязі навіть після прання! Навряд чи такими властивостями може похвалитися якась підробка.

Для зниження вартості виробництва в підробках зазвичай використовують дешевші синтетичні інгредієнти. Багато з них були заборонені Міжнародною асоціацією аромату IFRA (International Fragrance Association) ще в 90-х роках через високу алергенність та фототоксичності.

Частина фальсифікованої продукції потрапляє на ринки цілком легально. Зміна назви, про який йшлося вище, дає формальні юридичні підстави продавати продукт як самостійний бренд. Це не найгірший випадок, так як виробник і постачальник існують в реальному житті і теоретично до них можна предявити претензії.

Гірше, якщо контрафактний продукт, тобто ввезена в країну чи зроблений без дотримання необхідних формальностей. Такі виробництва процвітають в Сирії, Єгипті, Малайзії. Росія – не виняток. По Підмосковю колесять кілька пересувних заводів, змінюють своє місцезнаходження, час від часу.

Їх продукція – «фірмовий парфум», призначений для оптового і роздрібного збуту через ринки столиці.

Ділків не бентежить ніяка відповідальність. По доходах ринок підробленої парфумерії порівняємо з наркотиками та торгівлею зброєю. Собівартість флакона рідини, яка видається за оригінал, – не більше трьох доларів.

При продажу за ціною в пять-шість разів перевищує витрати рентабельність виробництва зашкалює. Ніякому офіційно створеному і працюючому підприємству такі показники і не снилися.

Офіційний виробник повинен дотримуватися всі формальності. Придбати дорогий концентрат, виготовити якісну упаковку, перевірити якість продукції і сертифікувати її і тільки потім випустити в продаж. Я вже не кажу про фіскальні проблеми. Витрати великі, і продукт на виході ніяк не може вписатися в рамки 15-20 доларів, які просять за контрафакт.

На закінчення дозволю собі кілька «народних прикмет», які допоможуть уникнути підробки.

  • Оригінальна парфумерія не продається на ринках і в кіосках і не буває дешевою.
  • Шви поліетиленової упаковки (якщо вона є) акуратні і вузькі, з захлестом не більше 5 міліметрів.
  • На упаковці не повинно бути наклейок. Тільки друкарські відбитки безпосередньо на картоні.

  • Картон упаковки може бути лише білого кольору, без сіруватого відтінку.
  • Написи типу «Париж-Лондон-Нью-Йорк» – ознака фальшивки.
  • У склі флакона не повинно бути бульбашок і вкраплень.
  • Написи на флаконі завжди опуклі, залишивши свій яскравий і без помилок. Слово parfum у Франції пишуть без букви «е» в кінці.
  • На скло дна флакона оригінальної продукції наноситься номерний знак. Саме на скло, а не на етикетку.
  • Аромат не повинен містити запаху спирту, не може бути різким, ніколи не викличе неприємні відчуття ні у вас, ні у оточуючих.
  • Приємних ароматних покупок!

    Автор: Олексій Норкін
  • 22:04, 17 лютого 2008
  • 11849
  • Коментувати

    Свежие записи: