це відстояти в сімї право на отримання професійної допомоги.Вона сказала своїм рідним, що втомилася, хоче щось змінити в житті і думає звернутися до психолога. У відповідь почула багато різного і неприємного...- «Дурью нудьгуєш, чоловік не пє, не змінює, краще б дитиною зайнялася»- «У нас немає проблем, це все в твоїй голові»- «Подзвони подружкам, навіщо гроші даремно переводити»- «Не вірю я у всю цю психологію»Коли ділишся своїм болем з чоловіком, з мамою, з подругами, то гадаєш, що вони зрозуміють і підтримають.

Але, це не завжди так. І, це не означає, що живеш в родині з ворогами. Це означає, що всіх зачіпає твій стан, але оточуючі реагують на це як можуть.Що її рідні відчули, у звязку з такою новиною?Вони були налякані, розсерджені, розгублені і збентежені. Страшно від того, що відбувається щось незаплановане, неординарне і точно нерадісне. Виникає занепокоєння, тому що незрозуміло, що відбувається з нею, куди вона зібралася, що їй там можуть вселити і до чого готуватися. Щось змінюється, виходить з під контролю і, треба якось пристосовуватися. І, закрадається думка: - «А раптом це через нас їй погано?». І, врешті-решт, коли вона не здається, виникає подив: - «А нам те, що з усім цим робити?»
Тому домашні можуть залякувати, відмовляти, переконувати, контролювати. Їм це не потрібно і вони будуть намагатися усіма способами повернути її в звичайне життя. Вона може їм навіть повірити, відчути їхню увагу і, тоді дійсно виникне на мить думка: - «Що це я, справді? Адже, добре зараз і все поруч зі мною». Якщо це все, що їй було потрібно від них, то думок про похід до психолога не виникає більше.З іншого боку, якщо у неї залишилася потреба подбати про себе, звернувшись до психолога, то їй важливо цю потребу реалізувати. І в цій ситуації їй допоможе здатність довіряти собі. Вона помітить у собі ледь вловиме, тонке як метелик, внутрішнє відчуття, що її нещаслива життя їй не ввижається.

Вона смутно буде здогадуватися, що може зробити для себе більше. Коли починаєш знайомство з собою і робиш перші кроки, важливо розуміти, що не завжди близькі люди готові і можуть підтримувати, а часом залишають на самоті і, це нормально. Всі проживаемо і це не привід, щоб згортати зі своєї дороги.Зі мною, коли-то давно це було. А, з вами?

Свежие записи: