Спілкування з дитиною повністю залежить від дорослих, як він зможе організувати це спілкування, які вимога предявляти до малюка.

Якщо у дитини буде брак спілкування з дорослим, за ним тільки доглядають і задовольняють лише потреби, то такі діти різко відстають у розвитку мовлення. І навпаки, якщо дорослий через чур звертає увагу на дитину, ловить на льоту його жест, виконує все, що він хоче, то такий малюк може довго обходитися без мови. Але коли дорослі змушують дитину, кажуть виразно слова, це інша справа, тільки в цьому випадку малюк виконує волю батьків.

Потреба спілкуватися розвивається через спілкування з дорослим з приводу предметної діяльності. Саме завдяки предметній діяльності дитина може засвоїти значення слів, образи предметів.

В ранньому дитинстві мова формується за двома напрямками: малюк розуміє мову дорослого і у нього формується власна мова.

Дитина не може відразу говорити реченнями. Спочатку він навчається відносити слова до предметів. Наприклад, мама йому говорить: «Ось, це іграшка Зайчик». Дитина дивиться на іграшку, запамятовує, як вона виглядає. Через деякий час мама може запитати: «Де Зайчик?». Після цього дитина шукає поглядом, де його іграшка. Але не на всіх дорослих малюк однаково реагує. Мамі він може показати, де у нього пальчики, носик, ротик, а на прохання інших дорослих він може проігнорувати. Мати і дитя знаходяться в тісному контакті, навіть інтонації її голосу або погляду дитина все розуміє.



У перші місяці другого року, якщо дитина знає назву і як виглядає предмет, кажучи йому: «Дай мені Ведмедика!», дитина дасть його дорослому, за умови, якщо Ведмедик буде лежати десь поруч. Якщо малюк не бачить іграшки, то поглядом він обовязково почне її шукати, прореагувавши на прохання дорослого. Якщо перед дитиною лежать Зайчик, Ведмедик, Чебурашка і дорослий кілька разів повторює «Дай Чебурашку!», той погляд малюка буде ковзати по всім іграшкам і зупиниться на зазначеній іграшці і обовязково потягнеться за нею ручкою. Але не завжди так буває, якщо дитина, любить більше Зайчика, то він вибере улюблену гру.

Для дитя другого року життя за запитом дорослого набагато легше почати виконувати яку-небудь дію, ніж перестати робити розпочате. Він розуміє слово «не МОЖНА», але магічно воно на нього не діє, як би хотілося. Наприклад, маленький Міша намагається вставити цвях в розетку, мама йому кричить «не Можна!», але хлопчик все одно намагається засунути цвях, він же не розуміє, що це небезпечно.

Тільки на третьому році вказівки на припинення дій надають позитивними. Малюк вже уважно слухає, про що говорять дорослі, він вже намагається зрозуміти їхню розмову. Дітки вже уважно слухають казки, віршики.

Слухання і розуміння – важливе придбання для дитини. З допомогою нього мова є основним засобом пізнання дійсності.

Активна мова розвивається у дитини до півтора років, але поволі їх кількість становить порядком від 30-40 до 100 слів.

Після півтора років дитина починає робити спроби вимовляти ті слова, які йому погано знайомі, тобто проявляє ініціативу. До кінця другого року в його лексиконі вже 300 слів, до третього року – 500 -1500 слів.

Мова дитини не схожа на мову дорослого спочатку. Така мова називається автономною. Маля вживає такі слова, які дорослий б і не вжив. Вони більш доступні дітям для вимови.

«Молоко» він вимовляє як «мокко».

При правильному мовному вихованні автономна мова швидко зникає. Якщо дорослий чітко вимовляє слова, то малюк теж до цього прагне, якщо ж навпаки підтримує автономну мова, дитина довго буде говорити погано.

У ранньому дитинстві відбувається становлення граматичного ладу мови. В початку пропозиції дітей складаються з двох слів, які не змінюються за родами і відмінками. Пізніше мова дитини стає звязковою.



До кінця раннього віку малята самі вже складають слова в реченнях.

Спілкування дитини і дорослого – має величезне значення для психічного розвитку дитини.

Автор: Anonymous
  • 08:00, 7 листопада 2012
  • 14717
  • Коментувати

    Свежие записи: